Однак, з огляду на, що зміна витрати пари викликає найбільш різкі зміни розташовуваного теплоперепада, а отже, і КПД тільки останніх щаблів, у той час як теплоперепады й КПД перших і проміжних щаблів у широких межах зміни витрати практично зберігаються постійними, можна в першому наближенні обмежитися розрахунком останнього щабля. У цьому випадку досить знайти для різних витрат пари тиску перед останнім щаблем турбіни.

Потім, визначивши розташовуваний теплоперепад для всіх щаблів, крім останньої, і помноживши його на постійний внутрішній КПД, знаходять використаний теплоперепад цих щаблів і стан пари перед останнім щаблем.

Далі визначають розташовувані теплоперепады для останнього щабля й внутрішні КПД цього щабля по діаграмі залежності КПД від розташовуваного теплоперепада останнього щабля. Множачи розташовувані теплоперепады останнього щабля на внутрішні КПД її, знаходять використані теплоперепады останнього щабля при різних витратах пари.

У такий спосіб знаходять сумарний використаний теплоперепад для всіх щаблів (включаючи останню) і КПД проточної частини турбіни. Погрішність такого розрахунку залежить від відхилення витрати пари від його розрахункового значення. Чим більше відхилення, тим більше погрішність, оскільки при великому відхиленні перекручування теплоперепадов виникає не тільки в останньої, але й у попереднім їй щаблях.

Формула показує, що збільшення втрат від дроселювання при зниженні витрати пари через турбіну залежить від розрахункового відношення тиску свіжої пари до тиску пари, що відробило. Чим менше це відношення, тим більше втрати, викликані дроселюванням. Тому дросельний паророзподіл для турбін із протитиском не повинне застосовуватися, за винятком допоміжних турбін невеликої потужності