Крайні камери всіх кінцевих ущільнень з'єднані з паровим простором чепцевого підігрівника, у якому за допомогою ежектора підтримується невелике розрідження (абсолютний тиск дорівнює 0,095-0,098 Мпа). У турбінах випуску довоєнного або першого післявоєнного років пара із крайніх камер ущільнень направлявся через вістові труби в приміщення машинного залу. У камери, сусідні із крайніми, в усі кінцеві ущільнення підводить пара з деаератора від загального колектора, у якому регулятором підтримується невеликий надлишковий тиск 10-20 кпа (0,1-0,2 кгс/див ).

Для кінцевих ущільнень, перед якими тиск у турбіні нижче атмосферного, невелике надлишковий тиск у цих камерах необхідно, щоб виключити присоси повітря з атмосфери в турбіну. Тому пара, що надходить у ці камери, називають ущільнюючої. У кінцевих ущільненнях ЦВД і передньому ЦСД пар, що надходить із колектора, забезпечує охолодження ротора для зниження температури шейки ротора й підшипника.

У турбінах АЕС пар може бути радіоактивним, і тому в камери кінцевих ущільнень, сусідні із крайніми, подається нерадіоактивна пара зі спеціального казана або випарника, що виключає можливість влучення радіоактивної пари в машинний зал. Конструкцію ущільнень турбін розглянемо на прикладі турбін ТМЗ. У цих турбінах ущільнення утворене вусиками, розташованими на статорі, а також виступами й западинами прямокутного перетину, виконаними на роторі. Вусики на статорі розташовують в ущільнювальних кільцях, складених із чотирьох або шести сегментів, заведених у пази обойми.

Виступи сегментів притискаються до опорних виступів пазів за допомогою плоских пружин, а також тиском пари, що надходить у порожнину паза через спеціальні отвори або фрезеровані канавки з боку високого тиску ущільнювального кільця. В осьовому напрямку ущільнювальне кільце притискається також за рахунок перепаду тиску пари, у результаті цього перетічки пари через паз практично виключаються. Кілька ущільнювальних кілець, установлених в обоймі, утворять відсік ущільнення.