Це обставина особливо важливо для турбін, призначених для роботи в регулювальному режимі, із щоденними глибокими зниженнями й швидкими відновленнями навантаження, із зупинками й пусками. Більші й різкі зміни температури корпуса турбіни при цих режимах викликають градієнти температур і термічні напруги в стінках корпуса, що знижують маневреність і надійність турбіни.

У зв'язку з перерахованими факторами турбіни дуже більших потужностей, особливо якщо вони працюють на насиченій парі, наприклад на АЕС, звичайно виконують із дросельним паророзподілом. У випадку застосування соплового паророзподілу важливо вибрати оптимальний розташовуваний теплоперепад регулюючого щабля при розрахунковому режимі й оптимальне число соплових коробок.

Оскільки КПД регулюючого щабля, виконаної з парціальним підведенням пари й без використання вихідної швидкості, при номінальному навантаженні нижче, ніж КПД наступних перших щаблів, КПД турбіни в цілому при розрахунковому навантаженні тим більше, чим менше розрахунковий теплоперепад регулюючого щабля. У той же час збільшення розташовуваного теплоперепада регулюючого щабля знижує тиск у її камері й тим самим скорочує витік пари через переднє кінцеве ущільнення турбіни.

Для турбін малої потужності, особливо при високому початковому тиску, цей витік становить кілька відсотків загальної витрати пари й може помітно вплинути на економічність турбоагрегату. При режимах роботи турбіни зі зниженими навантаженнями тиск у камері регулюючого щабля знизиться пропорційно витраті пари, а розташовуваний теплоперепад щабля відповідно зросте. Відносний ріст теплоперепада тим більше, чим менше його розрахункове значення.

Збільшення теплоперепада викличе ріст швидкості й порушення розрахункового відношення, причому зменшення й відповідне йому зниження КПД регулюючого щабля будуть тим сильніше, чим менше був обраний розрахунковий теплоперепад цього щабля. При зменшенні витрати пари потужність турбіни із дросельним паророзподілом знижується більше, ніж потужність турбіни з ідеальним сопловим паророзподілом.