При подальшому підвищенні початкової температури процес розширення може закінчитися вище прикордонної кривої, тобто в області перегрітої пари. У цьому випадку трохи збільшиться середня температура відводу теплоти. Однак, оскільки ізобари в області перегрітої пари веерообразно розходяться вправо й нагору, середня температура підведення теплоти збільшиться сильніше, ніж середня температура відводу її, і тому термічний КПД циклу зросте.

Таким чином, підвищення початкової температури пари завжди приводить до збільшення абсолютного КПД циклу. Неважко переконатися за допомогою діаграми в тім, що підвищення початкової температури перегрітої пари завжди супроводжується також зростанням розташовуваного тепло перепаду. Перегрів пари до 545 °С широко використовується в сучасній теплоенергетиці для підвищення КПД.

Подальше підвищення температури перегріву в основному стримувалося можливостями металургії й було пов'язане з помітним подорожчанням електростанції, оскільки воно вимагає застосування дорогих жароміцних сталей для пароперегрівників, паропроводів і деталей головної частини турбіни. Однак у цей час здійснюється перехід до перегріву пари до 600 °С. Вплив кінцевого тиску.

Зменшення тиску пари, що відробило, при незмінних початкових параметрах викликає зниження температури конденсації пари, а виходить, і температури відводу теплоти. Зниження ж середньої температури підведення теплоти при цьому настільки мало, що їм можна зневажити. Тому зменшення кінцевого тиску завжди приводить до збільшення середньої температурної різниці підведення й відводу теплоти, розташовуваного тепло перепаду й термічного КПД циклу. У цьому легко переконатися, якщо розглянути на діаграмі два ідеальних теплових цикли, що різняться між собою тільки кінцевим тиском пари.

Площа фігури abcdea, що ставиться до першого циклу, більше площі, укладеної в контурі, що ставиться до другого циклу, що відрізняється більше високим кінцевим тиском пари, на площу заштрихованої фігури. Збільшення розташовуваного тепло перепаду при зниженні кінцевого тиску ясно можна бачити також з діаграми. Теоретична межа зниження тиску в циклі визначається температурою насичення при кінцевому тиску, що повинна бути не нижче температури навколишнього середовища. У противному випадку буде неможлива передача теплоти, що виділяється при конденсації пари, навколишньому середовищу.

Практично ж для більш-менш інтенсивного теплообміну між парою, що конденсується, що віддає теплоту, і охолодною водою, що сприймає цю теплоту, повинна існувати кінцева різниця температур. Після підстановки значень знаходять температуру насичення, по якій потім за допомогою таблиць водяної пари визначають тиск у конденсаторі. У сучасних великих парових турбінах тиск у конденсаторі становить, що відповідає температурі насичення 26-29 °З.